В епоху інтенсивного розвитку суспільства різко загострюються проблеми збереження екологічного середовища. На сьогодні площа еродованих і дефляційних земель в Україні становить 18,5 млн. га (31% території держави), зокрема сильно еродованих – 6,23 млн. га, які необхідно вивести із сільськогосподарського використання і половину з них відвести під заліснення. Посухи та суховії та нераціональне виснажливе ведення сільського господарства підсилюють водну і вітрову ерозію ґрунтів. За останні десятиліття три роки з п’яти є посушливими. Внаслідок ерозії ґрунтів Україна втрачає десятки тон урожаю щорічно.

Лісові екосистеми є тими компонентами, які спроможні стабілізувати екологічну ситуацію та забезпечити вирішення важливих економічних і соціальних питань. Лісовим насадженням належить особлива роль у збереженні та підтримці екологічної рівноваги. За стійкістю і пристосованістю до змін зовнішніх умов ліси перевершують інші екосистеми та є екологічним чинником великого значення в охороні навколишнього природного середовища, екології самої людини, житті нинішніх і майбутніх поколінь людей. Вони є головним стабілізуючим елементом ландшафту, запорукою збереження усіх його природних складових: рослинного покриву, фауни, гідрологічного режиму, ґрунтового пориву та атмосферного повітря.

Теоретичною й методологічною основою екологічного лісівництва є загальне лісівництво, лісознавство та екологія. Тільки при системному, багатоплановому вивченні лісових екосистем за участю лісівників, екологів і інших фахівців може бути забезпечене раціональне використання лісових ресурсів.

Засвоєння курсу екологічного лісівництва допоможе майбутнім спеціалістам лісового господарства творчо вирішувати актуальні питання щодо поліпшення якісного складу лісів України, підвищення їх продуктивності і біологічної стійкості, посилення багатогранних екологічних функцій.