Програма дисципліни визначає загальний обсяг знань і умінь, які необхідні для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти за спеціальністю 051 «Економіка» при вивченні спеціальних дисциплін, а також в процесі наукової та професійної трудової діяльності.

Мета дисципліни: розуміння основних проблем сучасної економічної теорії, її провідних напрямів і закономірностей розвитку; надання знань про основні напрями розвитку сучасної економічної думки; систематизація знань про уявлення представників основних, шкіл і течій економічної науки щодо сутності і механізмів функціонування господарських систем з позицій основних шкіл сучасної економічної теорії.

Завдання: вивчення економічних ідей та пропозицій з огляду на їх належність до певних напрямків сучасної економічної думки; набуття вмінь аналізувати економічні ситуації з позицій різних сучасних економічних концепцій та взаємозв’язки економічної політики із сучасними теоретичними поглядами; забезпечення фундаментальної економічної підготовки фахівців з урахуванням передових надбань світової теоретичної думки; опанування категоріально-понятійним апаратом та методологією досліджень різних шкіл; формування уявлень про основні і альтернативні течії сучасної економічної думки; аналіз наукового внеску окремих представників, шкіл та напрямів сучасної економічної теорії.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• основні напрями розвитку сучасної економічної думки;
• економічні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ у різних економічних системах;
• механізм дії і використання економічних законів на макро- і мікрорівнях;
• стратегічні тенденції еволюції соціально-економічних систем у ХХІ столітті.

вміти:

• робити аналіз економічних явищ та процесів з метою обґрунтування нових тенденцій та моделей розвитку національної економіки;
• робити практичні рекомендації на основі здійснення аналізу та оцінки фінансових, господарських та організаційно-управлінських явищ у національній економіці;
• оцінювати існуючу економічну кон’юнктуру та прогнозувати стратегічний розвиток різних секторів та сфер національної економіки, виходячи з критеріїв екзогенного та ендогенного характеру;
• приймати практичні рішення щодо оптимального застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обов'язків.