Дисципліна «Основи пружності та пластичності» вивчається здобувачами вищої освіти освітньої програми першого бакалаврського рівня спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» на 3 курсі у 5 семестрі. Курс складається з двох розділів: теорія пружності і теорія пластичності.
В теорії пружності розглядається дія сил на пружні тіла і визначаються виникаючі при цьому напруження і деформації як у стані рівноваги, так і в стані руху. В курсі доведено, що на відзнаку від опору матеріалів, задачі теорії пружності можуть бути вирішені більш загальними і більш точними методами.
В теорії пластичності розглянуті загальні закони утворення пластичних деформацій і напружень, що виникають на всіх стадіях пластичного деформування. Особливо важливим для інженера – будівельника є визначення несучої спроможності споруди.
Мета. Вивчення напружено-деформованого стану тіл довільної форми під впливом різноманітних розподілених та зосереджених навантажень як в їх робочому, так і в граничному станах та раціонально підбирати матеріали.
Завдання. Уміти розв’язувати прості задачі лінійної теорії пружності, деякі задачі деформування в умовах плоского напряженого стану та деякі задачі згинання та стійкості пластин.
У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти повинен
знати: основні співвідношення і рівняння лінійної, плоскої та просторової теорії пружності, теорії згинання та стійкості пластин, методи розв’язання задач теорії пружності та основні залежності теорій пластичності.
вміти: розв’язувати просторові задачі теорії пружності, деякі задачі деформування в умовах плоского напруженого стану та деякі задачі згинання та стійкості пластин.