Дисципліна «Основи пружності та пластичності» вивчається здобувачами вищої освіти освітньої програми першого бакалаврського рівня спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» на 3 курсі у 5 семестрі. Курс складається з двох розділів: теорія пружності і теорія пластичності.

    В теорії пружності розглядається дія сил на пружні тіла і визначаються виникаючі при цьому напруження і деформації як у стані рівноваги, так і в стані руху.  В курсі доведено, що на відзнаку  від опору матеріалів, задачі теорії пружності можуть бути вирішені більш загальними і більш точними методами. 

         В теорії пластичності розглянуті загальні закони утворення пластичних деформацій і напружень, що виникають на всіх стадіях пластичного деформування.  Особливо важливим для інженера – будівельника  є визначення несучої спроможності споруди.

        Мета.  Вивчення напружено-деформованого стану тіл  довільної  форми  під  впливом  різноманітних  розподілених  та зосереджених  навантажень як в їх робочому, так і в граничному станах та раціонально підбирати матеріали.

Завдання. Уміти  розв’язувати  прості  задачі  лінійної  теорії  пружності,  деякі задачі  деформування  в  умовах  плоского  напряженого  стану  та  деякі  задачі  згинання та стійкості пластин.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти повинен

знати:  основні співвідношення  і  рівняння лінійної,  плоскої та просторової  теорії пружності,  теорії  згинання та стійкості   пластин,  методи розв’язання  задач  теорії пружності  та  основні залежності  теорій пластичності.

       вміти:   розв’язувати просторові  задачі   теорії  пружності,  деякі задачі  деформування  в умовах  плоского напруженого стану та деякі задачі  згинання  та стійкості  пластин.