Мета: Формування у здобувачів вищої освіти теоретичних знань та практичних навичок студентів чіткого розуміння ролі ґрунту в збереженні біорізноманітності нашої планети, в подальшому розвитку людської цивілізації та у забезпеченні її екологічно стабільного існування, розвинути успішні рішення завдань щодо припинення деградації ґрунтів, покращення їх родючості, як наслідок підвищення врожайності сільськогосподарських культур, збільшення виробництва рослинницької продукції,раціонального використання земель, що є можливим лише на базі глибоких знань особливостей ґрунтового покриву, закономірностей розвитку ґрунтів та їх родючості, обліку їх речовинного складу та властивостей, виховати екологічно раціональне мислення студентів по відношенню до ґрунтів України.

Завдання: навчити студента кількісно оцінювати потенціальну продуктивність ґрунтових відмін і земельних ділянок в цілому (незалежно від характеру їх використання) і при певному спеціальному використанні (вирощуванні конкретних культур, багаторічних насаджень і т.п.);

- навчити студентів складати картограми якості ґрунтів окремих господарств (ферм) і адміністративних та інших регіонів;

- досягти у студентів уміння використовувати результати бонітування ґрунтів та якісної оцінки земель для програмування врожайності культур, оцінки діяльності господарств (ферм) на певних земельних ділянках;

- навчити студентів складати рекомендації для споживачів-землевласників щодо найбільш раціонального використання (менеджменту) земельних ділянок.

- вивчення теоретичних підходів і практичного досвіду застосування системи заходів покращення і оптимізації основних ґрунтових режимів – елементів живлення, водно-повітряного, теплового, окислювально-відновного, токсикозного і т. д.;.

- розвиток у студентів розуміння стратегічної цільової задачі управління ґрунтовими режимами – розширеного відтворення продуктивності ґрунту або його окультурення, що забезпечується покращенням структурної організації ґрунтового тіла як основи здатності ґрунту до саморегуляції ;

- ознайомлення студентів з діагностичними моделями стану як рівня окультуреності так і рівня ефективної продуктивності ґрунту ;

Як результат вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

­   якісні показники ґрунтів; наслідки деградації ґрунтів (екологічні та економічні);

­   методи запобігання деградаційних процесів; види забруднення ґрунтів;

­   джерела забруднення ґрунтів; методи детоксикації забруднення ґрунтів;

вміти: проводити моніторинг деградаційних процесів на зрошуваних ґрунтах – оброблення, передачу,

­   збереження та аналізу інформації про стан зрошуваних земель та незрошуваних по межах зрошення,

­    прогнозування їх змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень в системі управління земельними ресурсами, різних типів ґрунту.

За спеціальними фаховими результатами навчання:

  1. Здатність використовувати базові знання основних підрозділів аграрної науки (рослинництво, землеробство, селекція та насінництво, агрохімія, плодівництво, овочівництво, ґрунтознавство, кормовиробництво, механізація в рослинництві, захист рослин).
  2. Здатність вирощувати, розмножувати сільськогосподарські культури та здійснювати технологічні операції з первинної переробки і зберігання продукції.
  3. Знання та розуміння основних біологічних і агротехнологічних концепцій, правил і теорій, пов’язаних із вирощуванням сільськогосподарських та інших рослин.
  4. Здатність застосовувати знання та розуміння фізіологічних процесів сільськогосподарських рослин для розв’язання виробничих технологічних задач.
  5. Здатність оцінювати, інтерпретувати й синтезувати теоретичну інформацію та практичні, виробничі і дослідні дані у галузях сільськогосподарського виробництва.
  6. Здатність науково обґрунтовано використовувати добрива та засоби захисту рослин з урахуванням їх хімічних і фізичних властивостей та впливу на навколишнє середовище.
  7. Здатність розв’язувати широке коло проблем та задач у процесі вирощування сільськогосподарських культур шляхом розуміння їх біологічних особливостей та використання як теоретичних, так і практичних методів.
  8. Здатність управляти комплексними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у конкретних виробничих умовах